Урок №32 з української мови для 6 класу за О. Авраменко, З. Тищенко - Аналіз діагностувальної роботи. Аудіювання текстів різних стилів

Нова українська школа - https://vsimpptx.com

«____»___________20___ року

Конспект уроку української літератури за підручником «Українська література». Автори: Авраменко О., Тищенко З. (2023)» для 6 класу за програмою НУШ.

Урок №32

Тема: Аналіз діагностувальної роботи. Аудіювання текстів різних стилів, які містять застарілі, діалектні, професійні, стилістично забарвлені слова чи фразеологізми.

Мета: проаналізувати діагностувальну роботу, виконати роботу над помилками, вчити розв’язувати тестові завдання; розвивати навички сприймання інформації на слух та її розуміння, уважність, кмітливість; виховувати повагу до однокласників, до рідної країни.

Очікувані результати: формування предметних компетентностей: уміння самостійно працювати, мислити логічно, знаходити правильні відповіді в тестових завданнях, раціонально розподіляти час, критично оцінювати отриманий результат; сприймати інформацію на слух, розуміти почуте.

Обладнання: мультимедійний комплект.

Хід уроку

Організаційно-мотиваційний етап

Слайди 1-2.

Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми і мети уроку.

Актуалізація опорних знань.

Слайд 3. Online завдання.

Вивчення нового матеріалу

Слайди 6-23. Робота над помилками.

Слайд 24. Гімнастика для очей.

Слайди 25-26. Аналіз відкритого питання.

Слайд 27. Аудіювання тексту (учитель читає текст 1 раз, учні сприймають інформацію на слух).

Слайди 28-39. Перевірка прослуханого. Тестові завдання.

Закріплення вивченого

Слайди 40-41. Щоденні 5.

Слайд 42. Пояснення домашнього завдання.

Слайд 43. Рефлексія. Вправа «Незакінчене речення».

Текст для аудіювання (https://naurok.com.ua/audiyuvannya-ta-chitannya-movchki-35281.html )

ЛІСОВА СТОРОЖКА

 Як одспіває хурделицями зима, як віддзвонить вона ожеледцем — тоненькою і блискучою, мов кришталь, кригою на кущах та деревах, і сонечко вгріє землю та води, збирається Данило Коряк до лісу, до своєї сторожки. Там він має оберігати од усякої напасті цілий лан лісової розсади: дрібненьких дубків, що недавно ще спали у жолудях, а весною проклюнулися із землі двома-трьома листочками та й пішли в ріст, берізок, в'язків, кленочків, осичок і приземкуватих пухнастих сосонок, схожих на їжаків.

Збирається Данило довго, бо треба йому взяти з собою чимало всякого начиння. А зібравшись, вирушає в дорогу, кликнувши за собою малого, проте бідового песика Кузьку — він-бо справді як той жучок, що живе на колосках,— рудий та криволапий. І йдуть. За плечима у Данила напханий усячиною лантух та рушниця, на ногах поклеєні великими латками (щоб не протікали) гумові чоботи, а на ремінці поверх старенького піджака — шкіряні торбинки з набоями.

Чого тільки немає у Даниловому лантусі: тут і ніж, і ложка, і шматок дроту, і казанок; пшоно і сало, цибуля й борошно, картопля й сіль, хліб і сухарі; а ще великі садівницькі ножиці, пилка, сокира, терпуг; а ще гачки, важки та поплавці до вудок; ще коробочок десять сірників, загорнутих у шмат парусини, щоб не одвологли в дощ. І хоч як важко правити Данилові свою ношу, аж згинається старий, одначе несе, бо знає, що без усього того добра, що в нього за плечима, в лісі, далеко од села, не проживеш. 

За зиму сторожка — хатка об однім віконці й під соломою — ніби постаріла, дужче вгрузла в землю, стоїть під самісінькою горою серед грушевого та черемхового цвіту, як вулик. Кузька оббігає її кругом, шкребеться лапами в низьке віконце, що немовби вицвіло за зиму, тоді кидається під поріжок до

свого кубла. Але там вогко, сіно пахне цвіллю, дошки пахнуть грибком і трухлявиною. Незатишно. 

Тим часом підходить Данило, скидає з плечей лантух на лямках з мотузка, знімає і ставить під стіну сторожки рушницю, одмикає двері, промовляючи до Кузьки:

— Ну, от ми й дома, Кузьмо. Тепер будемо хазяйнувати вдвох... У сторожці сутінь та вистояний за зиму холод, що причаївся тут ще з осені. Кузька хутко обнишпорює темні покутки й натрапляє на своїх давніх знайомих: залізні граблі, лопату, сапу, ящичок з цвяхами, що пахнуть іржею, старий розплесканий молоток та коритчатка з насінням, від яких сходить дух берези, дубка й сосни.

Тим часом Данило виносить на сонце стару ковдру, щоб теплий вітерець вивіяв з неї холод, згрібає в оберемок вологе сіно з ліжка й теж виносить надвір: хай сохне. З оберемка випорскують додолу дрібні мишенята й сірими грудочками розкочуються по долівці.

Набігавшись за день та нахвилювавшись, Кузька лягає біля багаття, кладе голову на передні лапи й, не кліпаючи, дивиться на вогонь. А сонце сідає й сідає за гору, поволі змовкають пташки в лісі — заходить вечір.

Так починається лісове життя Данила та Кузьки. (Гр. Тютюнник, 460 сл.).